Фармако-терапевтична група
Протисудомний засіб
Фармакологічна дія
Протиепілептичний препарат. Ламотриджин є блокатором потенціал-залежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціал-залежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глутамінової кислоти (амінокислота, яка відіграє ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а також інгібує деполяризацію, викликану глутаматом.
Ефективність препарату Ламітрін (Lamitrin®) у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярними розладами була продемонстрована у двох фундаментальних клінічних дослідженнях. В результаті комбінованого аналізу отриманих результатів було встановлено, що тривалість ремісії, що визначалася як час до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії/змішаного після стабілізації, довше у групі ламотриджину порівняно з плацебо. Тривалість ремісії більш виражена депресії.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю всмоктується із ШКТ, практично не піддаючись пресистемному метаболізму першого проходження. Сmax у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після прийому препарату. Час досягнення Сmax незначно збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика ламотриджину має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза). Спостерігаються значні міжіндивідуальні коливання Cmax у рівноважному стані, проте з рідкісними коливаннями у кожної людини.
Розподіл
Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55%. Малоймовірно, щоб вивільнення препарату з білком могло призводити до розвитку токсичного ефекту. Vd становить 0,92-1,22 л/кг.
Метаболізм
У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент уридиндифосфат-глюкуронілтрансфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози. Однак немає жодних даних, що підтверджують, що ламотриджин впливає на фармакокінетику інших протиепілептичних препаратів і що між ламотриджином та іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р450, можлива взаємодія.
Виведення
У здорових дорослих кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується до глюкуронідів, які виводяться нирками. Менше 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – через кишечник. Кліренс та T1/2 не залежать від дози. T1/2 у здорових дорослих людей становить у середньому від 24 год до 35 год. У хворих із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень для загальної популяції. На T1/2 ламотриджину великий вплив мають спільно прийняті лікарські препарати. Середній T1/2 знижується приблизно до 14 годин при одночасному прийомі з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 70 годин при сумісному прийомі з вальпроатом.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. У дітей T1/2 ламотриджину зазвичай менше, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годин при одночасному прийомі з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45-50 годин при сумісному прийомі з вальпроатом.
Клінічно значних відмінностей у кліренсі ламотриджину у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими пацієнтами не виявлено.
При порушенні функції нирок початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення протиепілептичного препарату. Зниження дози може знадобитися лише при значному зниженні функції нирок.
Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) та на 75% – у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас С за шкалою Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту.
Ламітрін (Lamitrin®) показання
Епілепсія
для дорослих та дітей старше 12 років
– епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії чи монотерапії.
для дітей віком від 3 до 12 років
– епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії. Після досягнення контролю епілепсії на тлі комбінованої терапії супутні протиепілептичні препарати можуть бути скасовані і прийом ламотриджину продовжений у монотерапії;
– монотерапія типових абсансів.
Біполярні розлади
для дорослих (18 років та старше)
- Запобігання порушенням настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішаних епізодів) у хворих з біполярними афективними розладами.
