Еменд 125 мг + 2*80 мг / 3 таблетки

CКЛАД
​діюча речовина:
апрепітант;

1 капсула містить 80 мг або 125 мг апрепітанту;

допоміжні речовини:
сахароза, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію лаурилсульфат.
Оболонка капсули - желатин, титану діоксид (Е 171).
Оболонка капсули по 125 мг містить також оксид заліза червоний (Е 172) та оксид заліза жовтий (Е 172).
​ЛІКАРСЬКА ФОРМА
Капсули  

ОСНОВНІ ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

капсули по 80 мг: біла непрозора тверда желатинова капсула з «461» і «80 mg», надрукованими радіально чорним чорнилом;

капсули по 125 мг: непрозора тверда желатинова капсула з білим корпусом та рожевою кришечкою з «462» і «125 mg», надрукованими радіально чорним чорнилом.

Фармакотерапевтична група
Засоби, що впливають на травну систему та метаболізм. Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Інші протиблювотні засоби.

Фармакологічні властивості
Апрепітант є селективним антагоністом рецепторів нейрокініну 1 (NK1) з високим ступенем спорідненості з речовиною Р (Р-нейропептид із сімейства тахікінінів) людини. Додаткові скринінгові дослідження показали, що апрепітант був принаймні у 3000 разів селективніший відносно рецепторів NK1 відносно іншого ферменту, переносника іонного каналу і локалізації рецепторів, включаючи допамінові і серотонінові рецептори, які є об’єктами для проведення терапії нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією.

Антагоністи NK1-рецепторів унаслідок дії на центральну нервову систему гальмують блювотний рефлекс, спричинений цитотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, такими як цисплатин. У доклінічних дослідженнях і дослідженнях позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) людини із застосуванням апрепітанту було показано, що він проникає в мозок і зв’язується з NK1-рецепторами мозку. Дія апрепітанту на центральну нервову систему досить тривала, він пригнічує гостру та уповільнену фазу блювотного рефлексу, спричиненого цисплатином, і збільшує протиблювотну активність антагоніста 5НТ3-рецепторів ондансетрону і кортикостероїду дексаметазону, направлену проти блювання, спричиненого цисплатином.

Фармакокінетика.
Абсорбція.Середня абсолютна пероральна біодоступність апрепітанту становить 67 % для капсули 80 мг та 59 % для капсули 125 мг. Середня максимальна плазмова концентрація (Сmax) апрепітанту досягається приблизно через 4 години (tmax). Пероральний прийом капсули зі стандартним сніданком, що становить приблизно 800 кКал, призводить до 40-відсоткового підвищення AUC апрепітанту. Це підвищення вважається таким, що не має клінічної значущості.

Фармакокінетика апрепітанту в межах діапазону клінічних доз має нелінійний характер. У здорових дорослих осіб молодого віку підвищення AUC0-∞ було на 26 % більшим, ніж пропорційне до дози, при застосуванні одноразових доз 80 мг та 125 мг після прийому їжі.

Після перорального прийому одноразової дози препарату Еменд® 125 мг у день 1-й та 80 мг один раз на добу у дні 2-й та 3-й показник AUC0-24год (середнє ± СВ) становить 19,6 ± 2,5 мкг × год/мл та 21,2 ± 6,3 мкг × год/мл у дні 1-й та 3-й відповідно. Сmax становила 1,6 ± 0,36 мкг/мл та 1,4 ± 0,22 мкг/мл у дні 1-й та 3-й відповідно.

Розподіл.Апрепітант активно, в середньому на 97 %, зв’язується з білками плазми крові. Середня геометрична величина уявного об’єму розподілу при стаціонарному стані (Vdss) у людини становить майже 66 л.

Метаболізм.Апрепітант підлягає екстенсивному метаболізму. У здорових молодих добровольців апрепітант становить близько 19 % радіоактивності у плазмі крові протягом 72 годин після разового внутрішньовенного введення 100 мг [14С]-фосапрепітанту (попередника апрепітанту), що вказує на наявність метаболітів у плазмі. Дванадцять метаболітів апрепітанту ідентифіковані у плазмі крові людини. Метаболізм апрепітанту відбувається насамперед шляхом окислення в морфоліновому кільці і його бокових ланцюгах, а метаболіти, які виникали у результаті цього, володіли лише слабкою активністю. Дослідженняin vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що більшою часткою апрепітант метаболізується CYP3A4 при незначній потенційній участі CYP1A2 та CYP2С19.

Виведення.Апрепітант не виводиться незміненим із сечею. Метаболіти виводяться з сечею та з жовчю у калові маси. Після одноразового внутрішньовенного введення дози 100 мг [14С]-фосапрепітанту (попередника апрепітанту) здоровим добровольцям 57 % радіоактивності виявлялося у сечі та 45 % - у калових масах.

Плазмовий кліренс апрепітанту має дозозалежний характер, знижуючись при підвищенні дози, та становить приблизно від 60 до 72 мл/хв в межах доз терапевтичного діапазону. Кінцевий період напіввиведення знаходиться в діапазоні приблизно від 9 до 13 годин.